Історія шкільництва нашого краю, в часи свого становлення, тісно пов’язана з діяльністю духовних інститутів. Українське духовенство в другій половині ХІХ ст. бере активну участь в освітній та просвітницькій діяльності.
До побудови Храму Божого в Середньому Майдані у 1868 р ., віряни греко-католики відбудували святиню у Глинках, де при парафії парохом Василем Левицьким була організована однокласна церковно-парафіяльна школа. Навчання проводилось рідною мовою для найрозумніших дітей парафії, в тому числі з Середнього Майдану.
За даними професора Прикарпатського національного університету
ім. В. Стефаника Володимира Клапчука станом на 1862 рік в с. Глинки навчалося 59 учнів (вчитель Амбросій Дмухнович). Після побудови греко-католицького храму Воздвиження Чесного Хреста в с. Середній Майдан (1868 р.) при церкві з 1874 р. (за деякими даними 1875 р.) діяла початкова школа (вчитель Михайло «Міх» Данилович, який працював у 1877 році). У 1884 р. продовжувала навчальну діяльність однокласна школа під керівництвом вчителя М. Ратинського.
З 1896 р., окрім діючих початкових шкіл у Середньому Майдані та Глинках, була відкрита однокласна школа в Майдан-Гуті (вчитель Еразм Сташинський).
У першій половині ХХ ст., згідно з даними 1910 р., в Середньому Майдані діяла однокласна школа (вчитель К. Ришка). Починаючи з 1914 року, на Ломаджині (з 1931 р. с. Вишнівці) вже існувала школа з двома класами. В передвоєнний час вчителями Середньомайданської однокласної школи були М. Герега і Ю. Винницька.
Під час Першої світової війни, в період 1914 – 1916 рр., на території села було організовано читальню «Просвіта». Мета читальні: популяризувати розвиток народної освіти, привити любов до літератури та драматургії.
У післявоєнний період, за переказами жителів сіл Глинки, Середній Майдан в урочищі «Долина» функціонувала двокласна школа, яка була сформована польською адміністрацією. Під керівництвом вчителя Казимира Заяця вивчався польський буквар і табличка рахункова. З 1928 р. кількість класів збільшилась до чотирьох. Уже в 1930 р. з’явилися нові дисципліни: релігія, читання польською та українською мовами.
Учні 5-7 класів навчались при дворі польського магната Едварда Рубінштейна (з 1920 по 1939 рр., разом із сім’єю, проживав на території с. Середній Майдан. Урочище «Панський Двір»). Вчителі Галушко та Чахлата викладали тут російську, німецьку та українську мови.
З 1935 р. в Середньому Майдані функціонувала двокласна управлінська школа, в якій навчали співу, релігії, польської мови та української мови (вчителька Папіпковська).
У с. Глинки у 1938 р. діяла чотирикласна школа, яка працювала у дві зміни. Перша зміна (3-4 класи) навчалася зранку, друга зміна (1-2 класи) - з обіду (вчителі: Болеслав Карлович, Євгенія Антонівна, Юлія Шухевич).
1939 р. школа в колишньому помешканні пана Рубінштейна новою владою була реорганізована на чотирикласну. Польська мова була відмінена, натомість вивчалась російська. В школі проводилась комуністична пропаганда та релігійні цькування.
В період радянської окупації 1940-1941 рр. у Глинській школі вчителювали Кучеровська, Катрич, Оксана Тінещук, згодом – Андрейчук Ганна, Бевзюк Петро, Дмитрук Василь.
В умовах німецької окупації шкільне життя на території села фактично зупинилося. Німці не втручалися в освіту, проте військові дії унеможливлювали навчальний процес.
1943 р. німецька окупаційна влада відкрила однокласну школу, яка згодом була закрита мадярами, а будівля відводилась під госпіталь.
З 1944 р., після повернення радянської комуністичної влади на терени Західної України, в урочищі «Долина» (с. Середній Майдан) почала діяти семирічна школа. Через брак приміщень її спорудили методом «народної будови», перебудувавши звичайну сільську хатину коваля Ризпера. З середини 40-х по 50-ті рр. в школі вчителювали: Левицька Г.Ф., Триняк В.Л., Пилип’як О., Пилип’як В. (вчитель фізкультури), Бевзюк П.Р, Левицький П.П., Приймак В.І. (мешканець с. Гаврилівка), Дмитрук В.І., Василиш В.В. (з с. Парище), Ерстенюк (родом з с. Перерісіль), Левицький П.Д. (автор книги «Середній Майдан»), Кінаш М.В. (лікар-травматолог) та ін.. Із Східної України Бобловська, переселенка з Польщі – Голуб М.П.. В цей час через брак кадрів
освічені люди села, не маючи педагогічної освіти, погоджувалися працювати в школі.
У 1950 році директором школи став Триняк Василь Лук’янович, який через антирадянську діяльність був засуджений до 25-ти років позбавлення волі. На його місце Ланчинський відділ освіти направляє директором Цунянову Зінаїду Петрівну. В ці роки пожвавлюється приїзд в Середній Майдан вчителів-освітян з різних куточків Прикарпаття. По направленню вчителювати прибули Захарук А.Ф. - уродженка Войнилівського р-ну (сучасний Калуський р-н), Морняк М.С. – житель Ланчина, з Надвірної –Томин М.Д., та ін..
Завдяки освітньо-культурному обміну в 1954 р. було організовано сільську футбольну команду, в місцевому клубі проводились танці та співи.
У 1975 р. було побудовано нову восьмирічну школу. Першим директором якої став Гладун Я.М., з 1982 р. – Федорчак П.М., у 1985-1989 рр. – Фединяк О.М..
З 1989 р. під керівництвом директора Байляка В.Д. формується нова демократична школа, впроваджуються нові незалежні ідеї, вводиться середня освіта (1991 р.). На цей період в закладі освіти навчалися 207 учнів (1990-1991 навчальний рік).
У ранні роки незалежності нашої держави, в 1993-1994 навчальному році, Середньомайданську ЗОШ закінчують перші випускники з повною середньою освітою, а кількість школярів становила 230 осіб.
Директором з 1993 по 1995 роки був Казюк І.В., 1995-1996 рр. – Фединяк О.М., 1996-2000 рр. – Блонський М.І., 2000-2003 рр. – Ковальчук М.П., з 2003 року - по даний час Кухарчук В.І..
Після реформи децентралізації у 2019 р. Середньомайданська ЗОШ І-ІІІ ступенів була перейменована у Середньомайданський ліцей Ланчинської селищної ради об’єднаної територіальної громади.